Тільки з Тобою завжди є справжньою,
Це Ти зробив мені, так усе вийшло.
Дихала глибоко, вірила завжди я,
І відчувала цвітіння під вишнею.
Терпкий і стиглий, поривистий, ніжний,
Лід поламав і посипались зорі.
Мов літній дощ, завжди теплий і свіжий,
Що дарував був краплини прозорі.
Щоб в серці вибухи, і в небеса злетіть,
Переборовши свою гравітацію,
Треба мені Тебе лише любить,
Знову пройти цю небесну градацію.
Тільки турбуюсь, може, не в Тобі я?
Часто буває не злива, а посуха…
Хай би росла і цвіла ця любов Твоя
І напувала життя моє досита.
Хай би єдиний і вірний Маяк душі
Не закривали тумани, що в сутінках.
Без Тебе поруч я гублюся на межі,
Та Ти несеш і тоді мене на руках.
Тож, перейти до обіцянок хочу я.
В них я уже, мов та пташка, окрилена.
Ввірена в руки Твої лиш душа моя.
Тут — оживаю, Тобою я зцілена!