Зводив зáмок з любов’ю заможний господар,
Віз з Європи цеглини і мармур трьома кораблями.
Був розумний, успішний і зовсім не лодар,
Все найкраще творив там він майстра руками.
Насадив дивний сад, де красиві фонтани,
Для нього не було перешкод у розтратах.
Все в мозаїці й дереві, вікна зробив вітражами…
Вийшов зáмок найкращий, єдиний у Західних Штатах.
То старалась людина, захоплюють подих палати…
Коли бачу подібне, завжди пам’ятаю Ісуса,
Як підносився Він, встиг спасенним Собою сказати:
«Приготую, як треба, оселі Я там… Хай мине вас спокуса.
І блаженний є той, хто, йдучи до Небес, не спіткнеться.
Щоб не стріло, боліло чи розчарувало,
Ви біжіть лиш туди, звідки сила береться.
Сили в Крові Моєї ніколи не буде замало».
Ці слова, відчуваю, шепоче ласкаво Спаситель,
Він готує оселі всім нам, лиш тримаймося Бога.
Хай займає Собою Він нашу «сердечну обитель».
Лише з Ним приведе нас до Неба життєва дорога.