На окраїні сумління, на окраїні думок — Там затрималась надія з неможливого, І нездатність відпустити, що вчепилось на гачок, Стали поштовхом красивого. Буде все ще краще, справи довладнаються, І писатимуться стиглі знов рядки. Тільки більше серця струни не торкаються, Де побілені були хатки. Мозок зболено збирає речі, Щось пакує, щось утилізовує. І напруження тримає плечі, … Читати далі
Стати голосом за розіп’ятих, Від знесилення мертво падати. І благати за всіх розкиданих, І стогнати стійкими градами. Воювати супроти відчаю, Душі вигнаних ще затримати. Доля стане такою рідною, Водночас буде громом гримати. Ти одна, а їх так багато є. Ти боронишся, вони ж рвуть тебе. Україна моя — імʼя твоє, Проти стала не лишень за … Читати далі
Щоденні молитви — благання до Раю. А шлях все ще вʼється увись. Твою поміч з неба я вкотре приймаю, Ти кажеш — любити навчись. Прощати знов вкотре якось уже легше, Все менше болить голова. Земля обертається — знов на день менше, Ти дав мені Свої права. Як Божа дитина, крізь призму «що вічне», Ти мене … Читати далі
У пустці, в порожнечі, у пітьмі Не віднайти того, що все заповнить. Ілюзія, що в світі ми самі, Ілюзію про єдність хай доповнить. Як прикро, що знайшлися у світах Два дзеркала, і все про все відкрили. Хтось так хотів літати, наче птах, Та сам собі підрізав ніжні крила. І також ще шукав оригінал, Щоби колекцію … Читати далі
Ламаючи крила, не можна кохати, І птах не забуде небесну блакить. Приречено, вперто, зухвало вбивати… Тенета не ставиш, як серце тремтить. Мій Боже, навіщо я це проживаю? Я бачу людину — та в ній безліч вад. А потім сама знов від того страждаю, Що вірила в диво, та вимер той сад. І там більш не … Читати далі
Все вдалося і стало на свої місця. Хаос там, де не дивляться в Небо. Там, де очі порожні і дикі серця, Де свої лиш важливі потреби. До порядку, до правди і до чистоти Приведуть тільки тихі молитви. Мій Господь, Ти єдиний ведеш до мети, Перемогу даєш в страшній битві. Мій Христос, Твої руки — єдиний … Читати далі
Складені руки в молитві, В кожній клітині — жага. Ми — десь в середині битви, Де не ступала й нога. Ми — десь в великому місті, Де так багато людей. Всі — щось якісь несумісні, Всі вперто грають дітей. І, починаючи з себе, Видно, що все в перший раз. Я заглядаю у небо, Тебе шукаю … Читати далі
Прийняття — це звільнення від влади, Від змагань, від інших почуттів. Ти вже не чекаєш і не бачиш вади, Ти вже не малюєш відкриттів. Ти все розумієш і не відчуваєш, Вперше зовсім легко приходить любов. Бо у прийнятті насправді відпускаєш, І даруєш волю свому серцю знов. Там, де легко жити, там, де все прекрасне, Там, … Читати далі
Вже на підході осінні вагони, А там і плоди, і листочки. І скінчаться всі перегони, Залишайся тільки квиточки. Не всі знову сядуть на потяг, Хтось піде своїм тихим ходом. Для когось такий сильний протяг, Що шибки попадають згодом. Не затишно зовсім й не тепло, І більш не цікаві змагання. Хто більше, хто краще… вже й … Читати далі
Дитячі змагання на примітивний лад І збиті коліна, та репяхи в волоссі. Як ніби музика, що грає десь невпопад, Так люди поводяться, хоч і дорослі. І навіть смішно стає від усього враз, І навіть гірко, та сльози не гріють душу. Прожито усе і вже звільнено від образ, І можна піти, хоч крізь море або крізь … Читати далі