Я запишу усі Твої слова!
Запам’ятаю викликів моменти.
Вкарбуєш в серце глибоко дива
І зарубцюєш геть на все патенти.
Хай навіть сива стане голова,
Пронизана вітрами на проспектах.
Ти лиш один на мене так впливав,
Що я відкрилася Небесному проєкту!
По крапельці вливалося у кров,
Живило душу й розум відновляло!
Що це було? Невже Твоя любов?
Так, це вона мене з мене зіткала!
О Боже, хто Ти? Знати хочу більш!
Як Ти писав до цих картин сюжети?
Дістався глибоко… прошу, не перебільш!
Хай рівно дихаю, хай пишуться сонети.
Адже Ти знаєш, пара — як життя,
І як трава, цвітіння моє щире!
Не дай попасти йому на сміття,
Нехай несе плоди в любові й мирі.
Тож докладу зусиль для боротьби
Заради того, щоб Тебе повсюди славить.
Спасибі, Отче, — взяв, тримай, веди!
Нехай Твоє Письмо орієнтири ставить!