Чистий аркуш паперу і стислі думки,
Може, жадібний скаже більше?
Я заглибила серце у коми й дужки,
Але все це калюжа, чи й мілше…
Боже, Ти — океан, Ти — найвищий політ,
Я з Тобою без краю літаю.
А людина буває — пустий пустоцвіт,
А людина, бува, не кохає.
Треба знати, куди нам пірнати під час,
Як душа забажає розради.
Алілуя, що знаю — мене справді спас,
Алілуя, даєш Ти поради.
Скупість часто є там, де пустоти душі,
І нехай я від краю й до краю…
Ти — мій Бог, ти стираєш усі міражі,
У Твої лиш глибини пірнаю.
Як огидно від злиднів, що свищуть в мороз,
У серцях, що вдавали маестро.
Та насправді для них це єдиний прогноз,
Це реальність без гри і оркестру.
Мудрість там, де єдина Твоя благодать
Наповняє людей чистим світлом.
Той не буде пустим у безодню спадать,
Добре серце — це тік з стиглим житом.