Незавершеністю нового не розпочнеш.
Маєш усе відпустити за вітром.
Ступіть вологості знову зросте, авжеж, —
Певно, синоптики йшли вірним слідом.
Слово своє хоч ковтай, хоч скажи,
Та не такими, як завжди, звертайся.
Маєш можливість — то все розвʼяжи,
Та за учинене потім не кайся.
Кому не треба нічого, і все,
Той вже давно поспішає на потяг.
Доля назустріч красу принесе,
І не влаштує підступності протяг.
Добре, закінчено, це вже фінал.
Я посміхаюся щиро у небо.
Дякую, Боже, що цей пʼєдестал
Вільний від мене, бо так справді треба.
Нові слова, почуття і сліди, —
Все, ще прийде, я прийму і повірю.
Я відпускаю, і буду іти,
Десь полишаючи барву цю сіру.
І ще зустрінемось ми за столом,
Ще мій улюблений фільм подивлюся.
Новий сезон не піде напролом,
В ньому я лише Тобі покорюся.