Моє тихе місце, моя схованка,
Втамуй замість мене подих.
Сповільнюється пульс на сходинках?
Зупиняються в річках води?
Що ти збираєш, як збираєшся?
Світ загасити вранці.
Сонце палатиме і не сховається,
В нього щоденно танці.
Я розбираюся в тому, що скоїла,
В чому проблема туги?
Кому світила, кого загоїла,
Де не знесла напруги.
Що я робитиму, як повернутися?
Як мені дасться холод…
Я не могла навіть посміхнутися,
Коли терпіла голод.
Прошу, сховай мене знову, схованка!
Щось я боюсь смертельно…
Моє життя — ніби розмальованка,
Де я пишу ретельно.
Де кожна буква, як дріт розпечений,
Випалить біль і тугу.
Де оживає давно приречений
І не терпить наругу.
Де моє тіло звільнили спогади,
Де я лікую душу.
Там обіпрусь на невтішні доводи,
Що залишити мушу.