Шануємо матір, свекруху й бабусю!
Повага Вам й вдячність, що Ви заслужили.
Ви в діток вкладали, кормили й ростили,
Себе не жаліли, в трудах завжди й в русі!
Віддали Ви кожному серця шматочок,
Прийнявши в родину дітей Ваших пару.
У Вас всі знаходили щастя місточок,
Могли Ви розвіять відчуження хмару…
Важлива й безцінна була роль у мами,
Молитва – то сила, що з вуст тих лунала.
А діти дорослі дітьми є так само…
Підтримку безцінну цю смерть відібрала.
Серденько її було з тими, хто плаче,
А мудра порада – в вуста поцілунок.
І зносила тяготи буднів терпляче,
Нема кому нести тепер подарунок…
Повагу й пошану, хто може, присутність!
Останній вже раз бачим маму сьогодні.
Домівки батьків – лише в серці відчутність,
Залишились стіни ж оселі самотні.
Того не замінять, що смерть відібрала,
А сльози вдовиці Господь лиш зрахує.
Весь біль і скорботи Ісусу віддала,
В оселі Отця мама вже не сумує.
Велике насліддя привели до Бога:
Всі діти, онуки і правнуки Ваші
Ідуть вірним шляхом, Христова дорога…
Молитвами мами наповнились чаші.
Спасибі за все, що вкладали так вірно!
Навіки пошана в серцях – більш ніж квіти!
Ми дякуєм Богу за матір безмірно!
До зустрічі, МАМО! З повагою, діти.