Люди в мороці часто губляться І в пихатих безмірно думках. Тоді навіть рідніші не любляться, Адже всьому відчуження страх. Корабельним шляхом можна випливсти, Подолати штормів супротив. Наративів обійстя десь викласти, Та не знати, у чому мотив. Саркастичними і доцільними Керувати словами із дна. І ставати, мов знову дошкільними, І збирати синці, мов шпана. Симбіозів стан … Читати далі
Спантеличена і розгублена, Знову відчай, туга і печаль. Може — гаряче недолюблена, Що пішла в далекую даль. Там шукала шлях і розсипалась, Позбирати все допоміг. Той, що знав нутро, як тут бідкалась, Він Єдиний душу зберіг! Не знайомий тим, хто не вірить враз, Хто збирається лише жить. Тільки Бог один віддає наказ — Народитися, щоб … Читати далі
Чим повниться моя душа? Чим дихає і чим боліє? Стискає квіти чи ножа? Морозить знову а чи гріє? Коралі туго обівʼють, Намисто здавить мою шию. Такі думки завжди снують, Що ними я не володію. Що все це диво не для нас, Ти знаєш, часто сумніваюсь. Що рідко наступає час, Коли всебічно довіряюсь. Ти світиш з … Читати далі
Неначе метелик, у склянці закритий, Тріпоче і бʼється… І свіжий листочок, в проміння завитий, Ласкаво сміється. В волоссі ще теплий і погляд, і вітер, — Стискаю долоні, І слово збираю з розгублених літер В напружені скроні. Я небу зізналась, що хочу літати, — Воно не просило. Я мріяла завжди йому заспівати, Я пісню любила. Коли … Читати далі
Сьогодні я тихо плакала, В відлунні душі счезала. Ні, зовсім тим не налякана, Я просто не все сказала. Сьогодні прийдешні іспити Не стали гучним фіналом. Не зʼїсти всього й не випити, Що винесено з підвалу. Не хочу іти і бачити, Як тоне моє знаряддя. Своєї межі позначити Барʼєри, на це приладдя. Поміхи давали вирости, Та … Читати далі
Апогей історії на відстані, Впалі очі й деяка розруха. На землі немає більше пристані — Тут немає спокою для вуха. Щось трапляється, неначе ненавмисно, І немовби план і був провальним. Та весна, що одягла намисто, Плаче знову в залі десь вокзальнім. Ну чому в історії про віру Не писали про важкі дилеми? Про «любов», що … Читати далі
Мене обіймає котик, Такі в нього милі лапки. І ніжності знову дотик, І знову в душі три крапки. Мене обіймає сонце, Наповнить найглибші недра. Відкрию душі віконце — З ним завжди я добра й щедра. Мене не зламає вітер, Ну що там вгорі стряслося? Тобі не всміхались квіти? Чи в думці десь щось здалося? Я … Читати далі
Моя сповідь сповнена спогадів, Виром винесло все в небуття. Колисала неспішно маленьке дитя І плекала у мріях життя. Я на світі тут вперше, тому незнайома, З тим що стріну, стрічала щораз. Дивувалась усьому, що приніс мені час. І тримала вогонь у душі, щоб не згас. Я впізнала Тебе у собі, ми зустрілись, Ти зростив мене, … Читати далі
Моє тихе місце, моя схованка, Втамуй замість мене подих. Сповільнюється пульс на сходинках? Зупиняються в річках води? Що ти збираєш, як збираєшся? Світ загасити вранці. Сонце палатиме і не сховається, В нього щоденно танці. Я розбираюся в тому, що скоїла, В чому проблема туги? Кому світила, кого загоїла, Де не знесла напруги. Що я робитиму, … Читати далі
Роки існування і роки життя, Що спільного в них, а що різне… Що скарбом залишу, а що — на сміття, Де тихе повітря, де грізне. І та ж складова і один арсенал, Та різними цілі бувають. Стояла б скирта, та десь взявся підпал, Пожежі з тих пір не вщухають. Затихни, молю, хай мій розум мовчить. … Читати далі