Гралася дівчинка в полі, Гралася і вигадувала. Як у щасливій долі Йшлося колись, пригадувала. Як її тато любить, Як знову пахне здобою. Матінка як голубить, Як вона радість пробує. І малювались вирої, В небі летіли зграєю. Птахи душі десь щирої, Віддані та не зламані. Все їй здавалось спогадом, Все їй було принадливе. Тільки глибоким стогоном … Читати далі

Неперебільшено знов відчувала — Справжня весна, вже й листочки зелені. Щиро, як завжди, дощем поливала, І прикривала птахів від мішені. Як можна сліпо довіритись серцю? Лише б було і бриніло, мов струни? Задля смаку не жалілося перцю, Задля спокою знецінились руни. Мій океан, чом так змілився знову? Що це? Навіщо, чому, задля чого? Я забуваю … Читати далі

Холод — зупинились за склом вітри. І вчорашня кава не гріє. Стали черствим з якої пори? Де і як загубили надію? Виміряли красу, як кеш, І спинилися в мірах совісті. Загубили серед мереж Плани завтрашні — вчора повісті. Мій порожній і вбитий стрій. Щойно вчора в ряди рядилися. Не тікай, моя втіхо, стій! Ми тобі … Читати далі

В кожної душі своя історія. В кожного потреба в прийнятті. І буває лишня алегорія, Якщо не кохаєш у житті. Що за краще — бити чи підносити? Де важіль і де орієнтир? Як же нам наїстися, щоб досита, Як не випасає поводир. Як же нам зайти та йти довірливо На пасовиська свого Отця. Якщо тих страчають, … Читати далі

Я маю якось відпочити, Я маю слухати й баталії. І серця атом відродити, І зневажати всі регалії. Я маю якось все забути, Що не забрало все ще подих. Я маю волю знов відчути. Не згадувати болю води. Мій мозок дивом виживає. Він якось вибудував ряд Із тих краплин, що надихає, І не здає й кроку … Читати далі

Достатньо Твоїх люблячих очей, В молитві щоби вилитися знову. В переплетінні днів і цих ночей Дослухатись та слідувати зову. А Ти зовеш мене й не припиняв Любити, нести, вірно захищати. Як ворог лютий вкотре душу рвав, Твій перст продовжував її зціляти. У персонажах не знайшлося тих, Хто б так героя зміг би полюбити. Сюжет не … Читати далі

Я знаю, як же боляче тобі, І як щемить ще зовсім свіжа рана. Ти гарно йдеш у вічній боротьбі, Хоча сорочка знов над серцем рвана. За милі до багнюки — висота, За кроки до зірок — шалена темінь. І тверда лиш надія на Христа, У битвах загартована, мов кремінь. О, ніжність, що стріча біля воріт, … Читати далі

Можливо, лиш тому, що не розповідала Своїх думок Тобі вже так давно, Я за Твоїм лицем до щему сумувала, Та не забула Тебе всеодно. І посмішка всезнайки, бо й справді Ти Учитель, І руки, що неспішно розвішують зірки. Я добре пам’ятаю, хто справжній мій мучитель, І добре знаю вихід із безладу в казки. Той дух, … Читати далі

Господи, подаруй мені прийняття, Подаруй мені в тиші щастя. Щоб пишатись своїм життям І минати вʼязкі нещастя! Господи, забери у мене всі спроби Зіпсувати собі портрет. Хай насліддя землі — хвороби — Стане зниклим, мов силует. Хай розчиниться в темряві хижій Все, що так і бажає згуби. І втікає, мов ехо в тиші, Той, хто … Читати далі

Пройдені милі минатимуть, Стомлені ноги спочинуть. Зорі і ліс надихатимуть, Ніжні сюжети полинуть. Компаса стрілка на протязі, Не підведе, не зібʼється. Маревні ночі у потязі, Снами усе заснується. Я все для себе побачила, Я усе знову впізнала. Все це було необачливо, Тільки ішла й повторяла. Так я зростала довірливо, Так світ дурив за спиною. Віра … Читати далі