Я була бурею, штормом і вихорем, Я хотіла поглинути, знести і знищити. Всі мої болі, що ніби від пращурів, Знов наростали і мене калічили. І не складають це в рими, ні в стовпчики, Мозок кричить — він не знає, як діяти. Все знов прожито малесеньким хлопчиком, І знов поля буде слізьми засіювать. Встану й піду, … Читати далі
Дякую за дім, за спокій і здоров’я. Такі чудові тихі мої дні. Мій Батьку, перед Тобою стану знов я, В смиренні — наяву і уві сні. Ти все мені сказав, усе, що знаєш, А я почула кожне слово, кожен звук. Ти мене до останнього кохаєш, Мій радник, чуєш мого серця стук. У легкості бажаю я … Читати далі
Знаєш, вже вкотре сьогодні Я зрозуміла, що в себе одна. Місяць зайшов напередодні, І закінчилась весна. Що я, краплина у морі уяви? Може, пелюстка від цвіту бузку? Ти не читаєш моєї заяви, На розрахунок счищаєш луску. Риба не знає, що вже в тенетах, І на ловця часто здобич біжить. Пострілів зграя бʼє рекошетом, І прапорець … Читати далі
Я щось подібне писала раніше. Я думала і не розгледіла, де помилялась. Ти довго чекав, Ти приходив до мене в тиші. Та я вагалась. Ти шепотів, я не чула — Его Закрило все, воно ніби тільки зростало. І я складала свій замок з Лего, Аж навіть хмари я ним дістала. Мені так соромно за себе, … Читати далі
Твій запалений мозок і сотні людей навколо, Всі щось думають, чимось торкаються. Пробуєш відірватись і розірвати замкне коло, Але знову і знову воно замикається. І ти сходиш в початок, де ще мамині руки, В саме серце, до ніжності, до забуття. Але тінню крадеться загроза отої розлуки, Що лякає найбільше, мов знищить саме життя. І вщухає … Читати далі
В цьому житті все умовне та несуттєве, Все марнота і позбавлене начисто змісту. Пуста і порожня насправді хатина життєва. Нас запросила на лавицю голу і чисту. Ми сидимо, мов дитя, на ній, звісили ноги. Комин димить і побілені довбані стіни. З неї ж собі обирали яскраві дороги, Та повертали назад до своєї руїни. Ми прикрашали, … Читати далі
Я не пишу про те, що несвідомо, Про що не знаю і чим не живу. Мій вірш зростає на полях вагомо, Ступає тихо в зрошену траву. Ти не зламав і не зламався, вітре? Нам вже давно відмовлено в снігах. Не принесеш мені скоріше світло, Не обженеш народження в думках. Що зрозумів, а що відчув — … Читати далі
Теплим вітром охоплена територія, Як мереживом покритий стіл. І звивається траєкторія. Ніби рветься навпіл. І серпанок проходить тихо, Мимоволі він викрав час. І обходить садибу лихо, Бог ще любить тут нас. Вірним струмом і прямо в стріху Бʼє без грому з небес. Так проводить кохання віху. Так і мертвий воскрес. Як не глянеш, то перегони … Читати далі
Зло — воно живиться в надрах землі Та, мов плоть, пророста крізь судини. Йому служать великі й малі, В нього доступ до серця людини. Воно знає про тебе усе І вдаряє туди, де боліло. І сміється, і в мороці все, І згасає усе, що жевріло. На підступних крихких валунах, Що надвисли над прірвою тихо, Зло … Читати далі
Забери мою біль, забери. І в придачу ще спогад зітри. Хай не кличе до тої пори, Де спішила у гру дітвори. Де не знала, що буде отак, Що в долоні затисну пʼятак. Буду рада отому дощу, Що загнав в дім поїсти борщу. Що кричатиму й голос зірву, Мовчки гратиму пʼєсу нову. Пантоміма з кіна наяву … Читати далі