Знаєш, дівча моє миле й тендітне: Цей світ не такий, як здавалось спочатку… Там, де твоє серце крилате розквітне, Пройде не один щільний дощ напочатку. А потім не раз пагінці ті, що сієш, Потопче тварина самотня чи стадо… Я вірю, я знаю, ти знову зумієш Піднятись назустріч до сонечка радо. Повір мені, сила твоя лиш … Читати далі
Так багато красивих людей… і красивих насправді душею. Неможливо, й закривши очей, не повірити в те, Що вуаль плотяна прикриває нетлінне й святе. Та вона ж колись зніметься разом з земною межею, Коли тіло покине душа і до Нього піде. Непотрібні прикраси, коли ти є обраний Богом. Тому, Хто покохав, неважливі землі міражі. Напускати хоробрість … Читати далі
Ти – цілий світ незвіданий, незнаний, Відкрити маєш в собі материк. Свої пройдеш крізь шторми океани І на своїй землі знайдеш тайник. Ти ціле місто, шарм і ритм є свій у ньому, Дилема часто – яка ж вуличка пряма? Якою ти завжди дійдеш додому, А на якій тебе наздожене пітьма? І лише в тебе в … Читати далі
Під тінню крил Твоїх я можу відпочити, Набратися наснаги для буття, Сховатися від всіх, щоб й далі всіх любити, Щоб не внести пустелю у своє життя. Мов та земля, що без дощу не родить, Без Твоїх сил – ми немічні й пусті, Сліпий сліпого кругом ями водить, Туди попадали вже й «зрячі», і «святі». Тому … Читати далі
Дерево кохання проросло в серцях, Повʼязало долі й квітне без кінця. І щемка нестача сповнена в душі, Бо любові злива змила міражі. В ній ми загубились, в ній ми досі є! Обіймаєш ніжно, серденько моє. І цвіте, вирує на душі весна, В озері кохання не дістати дна. Тепла і прозора в ньому лиш вода, Хвилі … Читати далі
Чому мені так соромно за вас? Сама ж я не вчинила щось погане. Може, тому, що дім – Земля для нас, І сонце нам світити Богом дане? Чому мені так соромно за тих, Хто кривдить Неньку, хто її не любить, Кому чужі є кращі від своїх, Хто рідний Край висміює і губить? Чому мені так … Читати далі
Я не знаю, з чого почати, Нитки думок просто заплуталися… Часом мені хотілось кричати, А часом – просто забутися. Мене не вчили, що водночас маю Радіти сонцю і боятись холоду, Спостерігати пекло і бажати раю, Очікувати кінця світу і ситою – голоду. Бачити, як тонуть тисячі будинків, Будуючи власне свою добру мрію. Так шкода – … Читати далі
Знаєш, цей рік ламав, бомбив, болів. Знаєш, цей рік стогнав, горів, тушив. Знаєш, цей рік втікав, спішив, тужив. Знаєш, цей рік ішов, любив, служив. Знаю, цей рік пройшов і не зламав. Знаю, цей рік переоцінку дав. Знаю, цей рік багатий так слізьми, Знаю, були дорослими дітьми. Хочу, щоб поле квітами цвіло. Хочу, щоб, де боліло, … Читати далі
Алмази не тануть в багні, Не розчиняться, не втратять цінність. І навіть в глибокому й важкому сні, Я відчую одну відмінність: Дорога, без ціни, без ваги душа, Серед попелу і дощів вагома! Я цвістиму в Тобі, я в Тобі жива, Від Твоєї води полишає втома. Обійду увесь світ і згадаю все, Ти впізнаєш мене, ми … Читати далі
Всі дороги душі лиш до Тебе ведуть. Всі слова і думки Ти наповни Собою, Не забути ніколи щоб вірності путь, Де хреста ніс Господь із любов’ю. Зобразити так люд все бажав у віках, Велич Бога… і свою гординю. А Його ж вся краса в ранах, що на руках, Й рана, що під ребром, – це … Читати далі