Я запишу усі Твої слова! Запам’ятаю викликів моменти. Вкарбуєш в серце глибоко дива І зарубцюєш геть на все патенти. Хай навіть сива стане голова, Пронизана вітрами на проспектах. Ти лиш один на мене так впливав, Що я відкрилася Небесному проєкту! По крапельці вливалося у кров, Живило душу й розум відновляло! Що це було? Невже Твоя … Читати далі

Моя цінність визначена Вищим! Ним сформовано безмежне джерело, Що їде з середини і знищить Всі сумніви, що життя внесло. Певні корективи набувають Сенсу при освітленні з Небес! Я одного в Господа благаю — Лиш дійти у простір до чудес. Тут допоки серце часто плаче, Навіть ллються сльози в самоті. У розбитих лінзах часто бачу Кривду, … Читати далі

Як називається сукупність тих процесів, Коли людина може не зітхати, Не відчуває ран, синців, абсцесів, Не памʼятає біль… щоб не ридати. Як називається хвороба, що зробила Такою все, до чого й призвела. Коли людина більш за все любила І навіть кривди в цьому не знайшла. Цей захист волі жити спонукає, І цей процес характер визнає. … Читати далі

Час не змінюється і не змінює? Все минає і мине. В ньому крихти завжди цінні є, З ними розпач промайне. Час лікує й не лікується Від повторів і жалю. Все завчасно там будується, Де говориться «люблю»! І наповнить ароматами Ті моменти, що пройшли. Ми були часом за ґратами, Десь кохали, десь росли. Певно, треба знову … Читати далі

Споконвіку чоловіку треба мрія й диво, І бажання без вагання відкривати світ. Захопити розум й душу пишуть людям чтиво. І мандрують океаном ті, що колять лід. Я свою життєву втіху не віддам за місце За столом, де пахне страва… не сижу давно. Важіль серця виміряє, чи бажання чисті, І звітую Тобі знову, бо не всеодно. … Читати далі

Сльози самі лилися, як потоки дощів — Просто важко далися виривання плющів. Певно, ті, що зітхають, не збирають озер, Не живуть, не літають і не палять костер. Рівно дихання ляже, як рядки на папір, І ніхто знов не звʼяже, ходить десь дикий звір. До буріння не знайдеш скарби в надрах землі. І ходити по суші … Читати далі

Я помітила, що із літери Випливають і сміх, і сльоза. Ніби поручні для «без правил гри», Поза межами всі «поза»… Мені досить лиш усміхнутися, Як сприймається цей букет, Не бажаю знову озирнутися На розіпнутий цей сюжет. Хай прийде спокій у віконечко, Я впіймаю знову красу. Почуття такі, як те сонечко, Що прогнати в змозі й … Читати далі

Я хочу, щоби Ти уважно подивився, На мене та на Всесвіт, в якому нині я. Я хочу, щоби Ти за мене заступився, Я хочу знову знати, що ми — одна сім’я. Невпевнено хитнулась назустріч яворина — До вітру й сонця віти свої вона тягла. Так само хоче бути щасливою людина, Бо часто грають серцем, це … Читати далі

Я не віддам свої ключі від щастя, Від посмішки, від радості й сердечної туги. Все що в мені — моє, забрати тут не вдасться, Йому — своя, тож поруч тихі береги. Так близько часом, часом так далеко, Здається навіть — Ти не знаєш, як мені. Дають собі спочинок і орли й лелеки, І не бувають … Читати далі

Сподіваюсь, в Небі не буває кризи, Не бува поразки й білих прапорців. Не сповзає промінь сонця геть до низу, І не мочать сльози чисті папірців. Не сумує радість в горі і не плаче, Що смертельно туга душу огорта. Весело ягнятко біля лева скаче, І голодний їсти може досита. І метаморфози не передбачають, Що той лебідь … Читати далі