Дім молитви спасенних народів світу Богом завжди відчинений, Батьківський дім. А ми ті, що омились в крові Заповіту. Мир та спокій і радість знайшли в нім однім. Ну а поза дверима що б нас чекало? Там моторошно… зле, там марнота. Там, спотикаючись, у темряві блукали б. Без благості Його лиш гіркота… Без милості Його б … Читати далі
Віроломними веснами, Із щербатими веслами Поодинці у натовпі ми пливемо кудись. Тіні плющаться ґратами, І щитами, і латами, І повінчане сонечко підіймається ввись. Що би серце не мріяло, То собі заподіяло. Але в мороці безладу є своя множина. Світ безумствами тішиться, Безтурботливо ніжиться. А безвинне кривавого вже дісталося дна. І в безсиллі тривожному, З недовірою … Читати далі
Ти не знаєш початку й кінця, Звідки йшло, звідки плинуло світло. Не сховаєш свойого лиця, Хай би й як не ховався десь підло. Монологи колись всі пройдуть, Та зачиняться зламані двері. Є й такі, що чуже не беруть, І такі, що не бʼють на постелі. Боже мій, де взялося це зло, Що побитого ще й … Читати далі
Відлітають птахи, сиротіють міста. Станом там на сьогодні – холодно. І не скаже ніхто з них, що це неспроста. Тягне птаха туди, де не голодно. Ясна річ, не сезон… І в політ вже пора. Дітлахи підросли – нова молодість. Облетять новий світ, і на нових дворах Спів пташок привнесе нову солодість. Не змінилось нічого на … Читати далі
Дерево кохання проросло в серцях, Повʼязало долі й квітне без кінця. І щемка нестача сповнена в душі, Бо любові злива змила міражі. В ній ми загубились, в ній ми досі є! Обіймаєш ніжно, серденько моє. І цвіте, вирує на душі весна, В озері кохання не дістати дна. Тепла і прозора в ньому лиш вода, Хвилі … Читати далі
Чому мені так соромно за вас? Сама ж я не вчинила щось погане. Може, тому, що дім – Земля для нас, І сонце нам світити Богом дане? Чому мені так соромно за тих, Хто кривдить Неньку, хто її не любить, Кому чужі є кращі від своїх, Хто рідний Край висміює і губить? Чому мені так … Читати далі
Я не знаю, з чого почати, Нитки думок просто заплуталися… Часом мені хотілось кричати, А часом – просто забутися. Мене не вчили, що водночас маю Радіти сонцю і боятись холоду, Спостерігати пекло і бажати раю, Очікувати кінця світу і ситою – голоду. Бачити, як тонуть тисячі будинків, Будуючи власне свою добру мрію. Так шкода – … Читати далі
Знаєш, цей рік ламав, бомбив, болів. Знаєш, цей рік стогнав, горів, тушив. Знаєш, цей рік втікав, спішив, тужив. Знаєш, цей рік ішов, любив, служив. Знаю, цей рік пройшов і не зламав. Знаю, цей рік переоцінку дав. Знаю, цей рік багатий так слізьми, Знаю, були дорослими дітьми. Хочу, щоб поле квітами цвіло. Хочу, щоб, де боліло, … Читати далі
Моє серце назавжди у Твоїх руках, Бо для Тебе одного – не іграшкове. І де б я не була, не спіткає там крах, Не спіткають там відчай, сумніви чи страх. Ти прийняв й бережеш всю мене із любові. І в таємній кімнаті, де тільки ми вдвох, Бачиш все… Все як є, без прикрас і маневрів. … Читати далі
Шануємо матір, свекруху й бабусю! Повага Вам й вдячність, що Ви заслужили. Ви в діток вкладали, кормили й ростили, Себе не жаліли, в трудах завжди й в русі! Віддали Ви кожному серця шматочок, Прийнявши в родину дітей Ваших пару. У Вас всі знаходили щастя місточок, Могли Ви розвіять відчуження хмару… Важлива й безцінна була роль … Читати далі