Вогник, непорушний і недосяжний, Лише тепло від тих відчуттів, Що у серці моїм непродажнім Ти щось знову чомусь запалив. Я від щастя насилу ледь дихаю, Я так рада, що знаю Тебе! Я сховаюсь під вогкою стріхою, Я не дам загасити себе. Переглянула і побачила, Що за кроки до зливи пекло, Що горіли ліси необачливо, Що … Читати далі
Небо, ти завжди дивуєш і зачаровуєш! Я милуюся і спостерігаю довірливо. Грізні хмари твої вимальовуєш, Та все рівно — прекрасне безмірно. Сонця таїнства хід не приховуєш, Хоча інколи хочеться, певно… Ти витримуєш все і влаштовуєш, Перед нами малюєш душевно. На картинах твоїх бачу плакальниць, Що оглянули землю під стріхою. Ти планеті доставило капальниць, Там де … Читати далі
Гідно до слова додати слова, Щоб не забути відгадку. Щоб не боліла моя голова І не спішила в нотатки. Перелічити пагони свої І поміняти пластинку… Все ще мелодії тихі мої, Все ще шукаю родзинку. Правда болюча, і не пощадить Певні уроки довкола. Війни — це втрати, і нам пощастить, Якщо розірване коло. Слабкість, і потім … Читати далі
Ми вистоїмо, виборемо, вимолимо! Не здатися — найкраще понад все. Колись бажане слово разом вимовимо: Перемогли! Перемогли — і все! Пекельні спогади, мов струмені на згарище, Такого бачити не можна без сльози. Та відчай не довершить болю звалище, Не перевершить грім серед грози. Вцілілими нам добре не поранити Свої світи і велетні планет. Відкрити нові … Читати далі
Таким нестерпним може бути сором! Адам сховався, знаючи Творця. Не міг зустрітися обличчям до Лиця, Хотів би розчинитися в повітрі перед зором. Відколи люди роблять вигляд, що невинні? Відколи думають, що заховає сніг, Що все забудеться, що зникне бруд і гріх, Коли ж весняні квіти розцвісти повинні? Та найпідліше чинить той, хто робить Всіх винуватими, … Читати далі
Вилита знову в світло уся до краплі. Тиха, бо соромно в цьому зізнатись тиші… І ця догоріла… ось воску останні краплі Слід залишають назавжди в моїй душі. Краще б не знала, що в мирному світі війни, Краще б не вивчила всі потаємні ходи. Вічно б тримали мене батьківські обійми, І не кортіло б світ знову … Читати далі
Як цікаве кіно, так цікаве життя, І, доречі, своє особисте. Кожен з нас, як герой і жюрі, чи й суддя, І здається, що судимо чисто… Якби так, то загадками ми б не жили, Не шукали б свої аргументи. Не вели б до Нього і в руках не несли «Хабарі»… у спокути моменти. Ми знавці! О, … Читати далі
Коли спопеляють віки забудоване, Коли поглинає вода і несе, Лишається тільки оте, що вмуроване, Стовпами стоїть, як те бувше шосе. Коли пережити і хаос й гармонії, Коли споглядаєш світанок і ніч. Залишиться те що не зникне в іронії, І те, що не спалить і доменна піч. Назавжди стоятиме справжня і впевнена, Не вбита, не втоптана … Читати далі
Твої янголи схожі на Тебе, Вони прагнуть мене обійняти. В ті моменти схиляється небо, Щоб вологу душі моїй дати. Твої янголи не памʼятають, Чи робили для них щось погане? Вони вбитих не підбирають, А живим перевʼязують рани… Я чомусь відчуваю їх часто В ті моменти, як серце тріпоче. Твої янголи завжди без маски, Їхній погляд, … Читати далі
Вона дивилася стурбовано і тихо. Із неба крапля — в серці океан. Поза морями в світі бродить лихо, Коли тікає звір і йде в капкан. Вона сміятись з лиха не навчилась, Хай і криваві сльози по землі. Вона одна лише тоді журилась, Як світ ішов втопитися у злі. Їй не боліло і не дошкуляло — … Читати далі