Всі дороги душі лиш до Тебе ведуть. Всі слова і думки Ти наповни Собою, Не забути ніколи щоб вірності путь, Де хреста ніс Господь із любов’ю. Зобразити так люд все бажав у віках, Велич Бога… і свою гординю. А Його ж вся краса в ранах, що на руках, Й рана, що під ребром, – це … Читати далі
Ти провів мене там, де немає дороги, Де немає опори для зору й руки, Там, де бились даремно церковні пороги, Де сльоза покаяння не гріла щоки. Щось я бачила лише, а щось відчувала, Щось таке оніміло у грудях… й вуста Я свої закривала, і на Тебе чекала, Ти ж завжди мене вчив, в чому річ … Читати далі
Мені сняться погані сни: Все таке чорно-сіро-біле… Не тому, що я жду весни, Не тому, що усіх любила. А болить, ну як наяву, Не тому, що пече чи ріже, А тому, що мою траву Потоптала тварина хижа. Мені жаль, що я йшла у світ, Невідомості давши руки. Я зігріти хотіла й лід, Я не знала, … Читати далі
Тебе, мій Бог, завжди буде достатньо! Бо Ти – це все: і відповідь, і запит. Коли б загасло від дощів багаття, Ще й не пройшовши у горінні всі етапи… Ти не смієшся, ти береш, і знову Роздмухує Твоя любов жарини. Я розумію, що зусім не випадкову Ти обираєш роль для кожної людини. Тебе, мій Бог, … Читати далі
Ти даруєш притулок мені не на день, а навіки! Сторінки я гортаю у мріях й дивлюсь в майбуття: «Ось закрились навічно старечі повіки, А залишилась лише історія Твого життя». Я б хотіла, щоб слід, що лишаю в серцях й на папері, Звітував про одне: в ній господар – Любов. І коли там закриють за мною … Читати далі
Я збираю по крапельці щастя з краси, як з роси. Я насичую змістом пустелю й розгніване море. Я крокую шляхетно над прірвою з болем і горем, Бо у мене є Ти – запорука і ціль, моя мрія і штиль. Все, що треба мені, Ти давав, Ти даєш, Ти даси. Непідвладна душа, завжди вільна і сильна … Читати далі
Я читаю в твоїх очах – страх. На щоці терпко висохла сіль – біль. Неминучий ілюзій чарівних крах, Розчиняє таку ефемерну ціль… Я б сміялась, та я, як і ти, – жива, І міняють мелодії там без нас. Десь у Всесвіті гріють мене слова: «Я тебе запалив, щоб вогонь не згас!» Хай трясеться земля, і … Читати далі
Моя душа для Тебе є прозора, Ти знаєш навіть те, чого не знаю я. Зима уже не буде більш сувора, Мені з Тобою тепло, я – Твоя! Хіба замерзну від насмішок злиднів? Хіба їм є оселя десь в мені? Ти обирав не дивлячись, чи «бідні», Ти дарував дарунки неземні. Тебе достатньо – Ти наповнив світлом! … Читати далі
Я дякую Тобі за кожен крок, За кожен розтлумачений урок, За кожну мить життя мого в красі, Що є ціна й вага моїй сльозі, Що Ти смієшся кожен, кожен раз З ворожих задумів, що проти нас. Ти повертаєш хід його ідей Супроти ворога та бережеш дітей. Своїм дитям мене назвав давно, Це не фантастика і … Читати далі
Що лишиться після вогнів? Там золото не спопеліло? Там порожнеча, що зотліла? Відомо стане, чим хто жив. Що лишиться після вітрів? Незламна, вистраждана, щира, Як кремінь, дух, в бажанні миру. Душе, маєток твій вцілів? Куди нестимуть долі крила? Метелик в полум’я летів. Чи як орел, у небі жив? Чи нездоланна в тобі сила? Жнива покажуть, … Читати далі