Так потрібен усім Теплий, затишний дім, І рука щоби руку зігріла. І душа щоби душу вмістила, Чужий біль відчувала своїм. Якщо пустка в душі, То й свої, як чужі. Ти не той, ким себе представляєш. Як і шила в мішку не сховаєш, Розлетяться пусті муляжі. Що транслюєш у світ, Повернеться в твій рід. Що посіяв, … Читати далі
Моя душа для Тебе є прозора, Ти знаєш навіть те, чого не знаю я. Зима уже не буде більш сувора, Мені з Тобою тепло, я – Твоя! Хіба замерзну від насмішок злиднів? Хіба їм є оселя десь в мені? Ти обирав не дивлячись, чи «бідні», Ти дарував дарунки неземні. Тебе достатньо – Ти наповнив світлом! … Читати далі
Так багато чого нам дається до болю нелегко… Пасти можемо там, де, здавалось, надійно стояли. Плачемо після того, як щиро й весело сміялись, Дістаєм почуття, що були під замками далеко. Щойно, те, за що бились, – цінуємо рівно хвилину. Знову виклик собі… і по колу, по колу, по колу… А те, що без ціни, ми … Читати далі
Він має перейти, цей дощ і грім… Ти мусиш пережити все з усім. Твій неповторний шлях, лиш ти одна, Пройдеш, людино, – радісна, сумна… Тобі лише відомі почуття, Які в душі вирують від буття. Свій біль і горе, від безсилля, ти Одна, людино, маєш пронести. І в радість серця не втручається чужий, Нехай квітує, як … Читати далі
І непотрібно тисячі причин, Щоби до краплі полюбити. Спіймати ритм сердець один, Одним струмочком забриніти. Не треба красномовних слів, Щоб в око впасти і назавжди. Як з мрій дивакуватих снів, Але в реалії лиш справжнім!
Служителі Господні – Божа варта! Цей шлях пройти не кожному дано. В руках у вас є найвірніша карта, По ній вести нарід вам суджено! Пірнати на глибини, здобувати Для Церкви скарби в Слові і борні. Для того, щоби хлібом годувати, Вам часом йдеться босим по стерні. А розпізнати як в жертовнім колі, Коли ведуть сліпе, … Читати далі
Прийшов вбивати кат, прийшов вбивати, Спаплюжив землю, дім. Скривджена мати. Стогнало небо й вітер, і сивіли скроні… Та скільки ж не греби – пусті долоні. Неслася по землі смертей лавина, А він все звітував, мов: «Я – людина». Ти не людина, звіре, а лиш – подоба, Заполонила все в тобі хвороба. Та й звірі на … Читати далі
Не все так складно і не все так просто, Та варто зрозуміти що й коли? Коли в підбори вбратися, як осінь, Коли сорочка й сірі постоли? Коли загадка й таємниця варта: То вся увага там і вир надій. А може це є найвірніша карта? По ній дійдеш в країну дивних мрій. Душа людини цінна та … Читати далі
Я дякую Тобі за кожен крок, За кожен розтлумачений урок, За кожну мить життя мого в красі, Що є ціна й вага моїй сльозі, Що Ти смієшся кожен, кожен раз З ворожих задумів, що проти нас. Ти повертаєш хід його ідей Супроти ворога та бережеш дітей. Своїм дитям мене назвав давно, Це не фантастика і … Читати далі
Що лишиться після вогнів? Там золото не спопеліло? Там порожнеча, що зотліла? Відомо стане, чим хто жив. Що лишиться після вітрів? Незламна, вистраждана, щира, Як кремінь, дух, в бажанні миру. Душе, маєток твій вцілів? Куди нестимуть долі крила? Метелик в полум’я летів. Чи як орел, у небі жив? Чи нездоланна в тобі сила? Жнива покажуть, … Читати далі