Обережно і обачно
Стану в ряд за тим квитком,
Де не буде більше лячно —
Все закінчиться гудком.
Потяг — певний, не фатальний, —
Привезе до мрій мене.
Де не стане аморальним
Перший сніг, не промайне.
Де не злізе з рани пластир,
Де не бродять всі думки.
Де мене лікує Пастир,
Залатає всі дірки.
Пороздерті рани в долі
По одній лиш стороні.
Я завжди бажала волю
І приборкати всі дні.
Я завжди бажала спокій
І пірнала в океан.
Де несло в моря глибокі
Переповнений капкан.
Ні, не треба відпускати
Все, що піймане давно.
Назбирати — і тримати,
Бо не кожному дано.
Що прожите й пережите,
Я, по правді, лиш збагну,
Коли вимите корито
Назавжди переверну.