Дитячі змагання на примітивний лад
І збиті коліна, та репяхи в волоссі.
Як ніби музика, що грає десь невпопад,
Так люди поводяться, хоч і дорослі.
І навіть смішно стає від усього враз,
І навіть гірко, та сльози не гріють душу.
Прожито усе і вже звільнено від образ,
І можна піти, хоч крізь море або крізь сушу.
Все здибане крапля по краплі — це досвід є,
Ми не притягнемо того, чого не знаєм.
Нас міліони, та все ж серця дістаєм,
Мов скибку хліба на пів-шматочки краєм.
О, як же тихо в душі, коли осінь тут,
Мій вирій птахів злетів зненацька,
І жодних кліток немає, і жодних пут.
Не стримає тих, у кого жага юнацька.