І сльозами, і словами, і дощем
Я скажу Тобі, як болить в грудях.
Ти підтримував мене Своїм плечем,
Я ще тоді посміхалася на людях.
Мені шкода, та я більше не прийду
До втішителів земного світу.
Тут панує холод, не знайду
Серед мерзлоти хоч крихту літа.
Вони всі такі, як їх отець,
Ще Адам шукав, що винний інший.
Авель вбитий братом на очах овець —
Він не думав, що за брата гірший.
Вбивці ті ще досі серед нас,
Що вбивають хоча б словом, ділом.
Мені холодно серед земних прикрас,
Добре, що закінчиться все із цим тілом.
Зранені, побиті у гріхах,
Люди розучилися любити.
Ти мене ще підкріплюєш в снах.
Ти мені ще помагаєш жити.