Спантеличена і розгублена,
Знову відчай, туга і печаль.
Може — гаряче недолюблена,
Що пішла в далекую даль.
Там шукала шлях і розсипалась,
Позбирати все допоміг.
Той, що знав нутро, як тут бідкалась,
Він Єдиний душу зберіг!
Не знайомий тим, хто не вірить враз,
Хто збирається лише жить.
Тільки Бог один віддає наказ —
Народитися, щоб любить.
Мій шляхетний сан, моя зброя й тил.
Завойовані всі місця!
Ти забрав Собі і добавив сил,
Щоб дійшла до свого вінця.
Знову дякую і молюсь Тобі,
Знову серце ніжно співа.
Міліони лиць і думок Землі —
Лиш Твої збираю Слова!
Якби всі вони були писані,
Не хватило б місця й газет.
Серця стіни також розписані,
Що мелодію завдає.
Повернутися чи іти вперед,
Тільки Ти будь поруч завжди.
Обігрів та повів в намет,
І проклав у Небо сліди!