Зло — воно живиться в надрах землі
Та, мов плоть, пророста крізь судини.
Йому служать великі й малі,
В нього доступ до серця людини.
Воно знає про тебе усе
І вдаряє туди, де боліло.
І сміється, і в мороці все,
І згасає усе, що жевріло.
На підступних крихких валунах,
Що надвисли над прірвою тихо,
Зло будує оселю на крах,
І прикрило й заквітчило лихо.
Я впізнаю з Тобою й мину
Оці пастки і речі казкові.
І в глибини Любові пірну,
І пройду хижі сни кольорові.
Мій єдиний притулок і щит,
Захисти моє серце тендітне.
Твоє Царство — без мір габарит,
Що вміщає й приймає привітно.
Бог — і скеля, і мій океан,
І сховатися можу в Нім сміло.
Розігнав враз ворожий майдан,
Щоб душа у свободі летіла.