Знаєш, як буде, як так продовжити?
Буде холодно, самотньо й боляче.
Пустка продовжить пустелю множити
І засипати пісками по плече.
Може, і вище підійметься рівень сорому,
Може, хоч раз всіх пробачить карма.
Тільки такому безмежно хворому,
Навіть як й так, то усе це дарма.
Як я відчула цей лід і вивчила,
Як я могла себе так знецінити.
Мій океан, я всі карти знищила,
Плавати досить, не варто згинути.
Вийду на волю, бо правда щира,
Тільки вона не ведеться на слова.
Місяць сховається — сонця міра,
Я без кривавого світла стаю нова.