Ну, а що таке людина,
Порох, попіл, просто глина?
Самість, сутність, почуття,
Чи глухе серцебиття?
Бездна, глибина, початок.
Струмінь, спалах Божих днів.
Щільна думка і достаток
Особистих почуттів.
Ні, людина — це подоба,
Його пристрасть і прогрес!
Міліонів чистих спроба
Розпочати знов процес.
Він в людині проживає,
Він і світить, і кує.
У святих, мов сонце, сяє,
Робить діло так Своє!
Кожна спроба, кожна втрата,
Кожен рідний враз народ.
Необхідним була страта,
Милість вище ж всіх висот.
Ємкість долі наповняє
Мій Творець аж до країв
І людина знов літає,
Переходить глиб морів.
Обійми лиш серце ніжно,
Мій Отець, і я — Твоя!
Я людина, і суміжно
Наречена і сім’я!