Гідно до слова додати слова,
Щоб не забути відгадку.
Щоб не боліла моя голова
І не спішила в нотатки.
Перелічити пагони свої
І поміняти пластинку…
Все ще мелодії тихі мої,
Все ще шукаю родзинку.
Правда болюча, і не пощадить
Певні уроки довкола.
Війни — це втрати, і нам пощастить,
Якщо розірване коло.
Слабкість, і потім не знайдеш причин,
Хоча й шукаєш причину,
Щоб зупинити часу швидкоплин,
Щоб ще додати годину.
Боляче — ні, не від сенсу, що зник,
А від цієї розпуки,
Що потрапляла до тих павутин,
Де були звʼязані руки.
Що виривалося разом з багном
Ніжне цвітіння лілеї.
Що ще хотіла пройти всеодно
Тінню нічної алеї.
Певні моменти в земному житті
Нас десь повторно знаходять.
Дуже ж бо рідні, свої і прості,
Вічно в дитинство заводять!
Вічно шукаємо ту дивину
І дивовижність планети!
Щоб поміняти буденність одну
На три святкових бенкети.
Тихо, помірно і без зайвих слів
Все тут довкола минеться.
Ми ж не забудем дитячих снів,
Поки серденько ще бʼється.