Три крапки, за ними спостерігають,
Це все начебто видовжена тінь.
Тихим відлунням слова ці лунають,
Зіткані з нерозуміннь.
Довго ховатись не може повстання,
В нім неможливо свій спокій знайти.
Не нарікання і не бажання
Дасть відповідні плоди.
Ми споглядаєм обіцяну землю,
Вперто шукаємо шлях.
Щоб запобігти, що є неприємно,
Ноги зв’язав дикий страх.
І не привабить краса винограду,
І не потішать себе.
Ті, що обрали іти вже до спаду,
Не обійняли небес.
Хочу закінчити цей день навчання,
Тим, що прийму постулат.
Тим, що ітиму в красу без вагання,
Там, де не править розбрат.
Є ще країни, є ще дороги,
Що не привели в пітьму.
Впевнена, знову прийду до порогу,
Мамині руки візьму.