Люби, і все переможеш, пройдеш, хай непросто.
Люби, і тоді не торкнеться зима.
Осяй увесь світ лиш своєю посмішкою
І знай — із цього почалася весна.
Не треба тобі розчинятися й гинути,
Не треба тобі більш терпіти й не вірити.
Один всім закон над законами вивели:
Любити людей і турботи покинути.
Пиши на уроці життєвого досвіду,
Світи, і осягнеш таємного простору,
Не треба вбачати у кожному ворога,
Що грає цю гру й не наситився досхочу.
Бо прагнення вижити, бачення користі
Засліплює острахом живлення совісті.
Замазує шпари в очах у людей,
Не бачать тоді навіть болі дітей.
Покінчити з кризами можна лиш думкою,
Заповнивши душі голодні дарунками.
Помʼякшити вирок самому собі,
Не вірити в біль, що в своєї журбі.
Є те, що долає і пустку, і горе,
Є те, що встигає перетнути море.
Помітити крапельку сліз на щоках,
Любов подолає і відчай, і страх.