Я закоркую собі послання,
Що поміж стрічок писалось бігло,
Хай відпливе у моря, в зіслання
Теорій лава, що не застигла.
Тож бутель той чи пробірка плине
Поза часами в конкретних діях.
Бо так буває, що пісня лине
І залишає себе у мріях.
Щось промайнуло чи проминуло,
А чи назавжди вросло у серце.
Коли кохання себе забуло,
Любов відкрила назавжди дверці.
І не доказана теорема,
Що апріорі стає як символ.
Насправді втілить мою дилему,
Насправді віру мою підсилить.
Понамокали папери, тощо…
Чи й загубилась в словах підказка.
Я знаю точно, я вірю точно,
Це — перемога, а не поразка.