Мій силует і мій портрет
Я з часом якось домалюю.
І той обірваний сонет
Ще допишу і розфарбую.
Ще все одно прийде весна,
Земля прокинеться в печалі.
І заквітчає все вона,
І сміх розріже тихі далі.
Все стане з часом на місця,
Усе, що втомлене, спочине.
А ми з початку й до кінця
Лиш відчуватимем єдине.
Бо від морозів холод всім,
А від тепла квітують люди.
І теплим подихом своїм
Добро все враз зігріє всюди.