Океан мій невтомний, невтішний,
Безперечно найглибший, без дна.
Ти буваєш святий, тихий, грішний,
Як ламаєш усе — я одна.
І тоді твоїй силі впокорююсь,
І тоді граю в правильну гру.
Наче фенікс, вернусь і загоююсь,
І злечу на високу гору.
Перемога завжди за тобою,
Краще битися десь, та не тут.
Стихнеш сам, я сама заспокою
Свою душу, змінивши маршрут.
Певна втіха в житті нам з тобою
Піддаватись безкрайності хвиль.
І пірнати в красу з головою,
Не рахуючи пройдених миль.
І відчути всю силу стихії,
І летіти повз рифи і міль
На крилатих вітрилах надії,
Обійматись з безмежністю хвиль.