Я помітила, що із літери
Випливають і сміх, і сльоза.
Ніби поручні для «без правил гри»,
Поза межами всі «поза»…
Мені досить лиш усміхнутися,
Як сприймається цей букет,
Не бажаю знову озирнутися
На розіпнутий цей сюжет.
Хай прийде спокій у віконечко,
Я впіймаю знову красу.
Почуття такі, як те сонечко,
Що прогнати в змозі й грозу.
Хай прості слова знов вітаються,
І не буде пахнути сплав.
Я забула все, що збирається
Задушити світ, як удав.
Надто боляче, і по факту — ціль,
Що пробита тисячі раз.
Розганяла часто автомобіль
І давила вперто на газ.
Хай звучить бальзам і поєднує
Те, що знову стане одно.
Нетривалий час все обʼєднує.
І запише все небо і дно.
Засинаючи, я впокорююсь,
Бо хіба ж завжди воювать. В
ідриваюся і відновлююсь.
Хай все змиє дощу Благодать.