Ви не втомлюєтеся робити зло,
То чому я маю виживати?
Постать розчинилась, як і не було,
А не зовсім це світ мав чекати.
Що злетіло, те вже не знайду,
Воно десь осіло краплями на сході. З
ахисник країни завжди каже «йду»
І лишає все, і держиться на згоді.
Якби знала я, що буде так боліть,
То не полишала б батькову колиску.
Що там, де воюють, треба лиш вціліть
І почати з тиші розгортать записку.
В ній знайдеться все, чим живиться сльоза,
Чим зігріте серце, чим займеться сонце.
Тільки не плететься зрізана коса.
Тільки не загляне спогад у віконце.