Я не пишу про те, що несвідомо,
Про що не знаю і чим не живу.
Мій вірш зростає на полях вагомо,
Ступає тихо в зрошену траву.
Ти не зламав і не зламався, вітре?
Нам вже давно відмовлено в снігах.
Не принесеш мені скоріше світло,
Не обженеш народження в думках.
Що зрозумів, а що відчув — не знаю,
Коли тебе горнула в сарафан.
Ти розгулявся без кінця і краю,
Ти так страждав, як знов забрів в туман.
Я відпускаю, вволю нагуляйся,
Іди туди, де тепло і пісні.
Неси той спів і лише тим змагайся,
Що й зробить з тебе ніжний передзвін.