Мене обіймає котик,
Такі в нього милі лапки.
І ніжності знову дотик,
І знову в душі три крапки.
Мене обіймає сонце,
Наповнить найглибші недра.
Відкрию душі віконце —
З ним завжди я добра й щедра.
Мене не зламає вітер,
Ну що там вгорі стряслося?
Тобі не всміхались квіти?
Чи в думці десь щось здалося?
Я зовсім не плачу в зливу,
Моралі тут не займають.
Зайдуся вогнем красиво,
Бо зливи завжди вщухають.
Перевертні більш не дивні,
І мертві живим не страшні.
Бо знову кричали півні,
І хліб роздали вчорашній.
Смішними словами пестить —
Майстерність буває різна.
Я знаю, що той підлестить,
Кому вигідно потрібна.
Мене обіймає тиша,
Я їй все своє довірю.
І стіни, і рідна криша
Лікують і душу гріють.