Я навчилась кохати життя,
Але спершу до безтяму тебе.
Від розділення і до злиття,
Від розколу землі прямо в небо.
Я навчилась любити себе
І відчула всі барви любові.
Де строкаті рядки про тебе
Перейшли у пісні колискові.
З океанського дна мов підняв,
Я прокинулась і полетіла.
Безумовно, і ти покохав,
Бо запалював ніжно і мило.
Ми не знали, що цим почуттям
Назавжди віддамо перевагу.
У коханні є справжнє життя,
Що дарує запал і наснагу.
Ці солодкі слова надихнуть
Не одні ще серця після того,
Як вони своє рідне знайдуть,
І скуштують життя після цього.