Ми робимо кроки назустріч людям,
Буває крокуємо на віддалення.
Не знаємо, як і кого десь судять,
І як пролягає сердець запалення.
Навмисно не створиться щось мізерне,
І щоту немає в краплин дощу.
Та поспіль нагадує знов химерне,
Як марево: знаю, люблю, прощу!
Ми йдемо шляхом, де життєві кручі
Повстали і ваблять нас.
Зростання повільне в дубів могучих,
І все перевірить час.
Все добре — що добре, і фініш прямо.
І стрічка летить у бік.
Це було й до нас уже світом знамо,
Що грішний тут чоловік.
І палким прихильником його слово,
Це ліки і вбивства глас.
Каральні і тихі, і теплі знову…
Та все перевірить час.
І відстані стануть, як добрі друзі,
І краще піти тепер.
Хай добрі думки, як квітки у лузі,
Вкриває небес шатер.