І не пройде цей вік, як все забудеться,
І знову будуть винаходити велосипед…
І старе новими людьми засудиться,
І гратиме невпопад десь кларнет.
Бо кожен має те пережувати,
Що взяв до смаку, палко полюбив.
І ясним променем з небес кохати,
Від сонця ж завжди ллється позитив.
І учень переплюне бакалавра,
Багато «як» повстане із глибин…
А ти всміхаєшся, девʼята варта,
І набираєш кисень до судин.
Незібрана пшениця знов не родить,
Їй варто стати щільно у жнива.
Хай мирним шляхом мене Пастир водить,
Хай моє серце вгадує Слова!