Гралася дівчинка в полі,
Гралася і вигадувала.
Як у щасливій долі
Йшлося колись, пригадувала.
Як її тато любить,
Як знову пахне здобою.
Матінка як голубить,
Як вона радість пробує.
І малювались вирої,
В небі летіли зграєю.
Птахи душі десь щирої,
Віддані та не зламані.
Все їй здавалось спогадом,
Все їй було принадливе.
Тільки глибоким стогоном
Правду вона казатиме.