Триматись на плаву,
Доречним буде спокій.
І зрізану траву
Вкладуть в снопи високі.
Хоч хто ти, й як хворій,
Та лиш тобі самому.
Цікавий водопій,
Коли бредеш додому.
І спрагу втамував,
І знову зарікався.
Що сам собі обрав,
Що там не спотикався.
Кораблик — то сміття,
Як складений з паперу.
Як не несеш життя,
На дах поклав фанеру.
І мнимий океан
Калюжею стається.
Із смажених сімʼян
Врожаю не дається.
Я малювала птах,
Та не співали зграї.
У вигнаних містах
Вітри до сліз гуляють.
І, насадивши мрій,
Збереться лиш початок.
І хоч іди, хоч стій —
Дай сам собі завдаток.
Бо все про все один,
І голий, як родився.
Підеш до тих Країн,
Куди такий згодився.
І стержень і кора,
І все — на переробку.
Лишиш й свого двора,
Як Він натисне кнопку.