Усіх квітів зі світу замало

Усіх квітів зі світу замало,
Аби Вас вшанувати, МАТУСЮ!
Ви для нас усю себе віддали,
Серцем своїм до Вас пригорнуся.

Скільки змалку себе пам’ятаю…
Стільки страшного лиха боюся –
Щоби мама мене не лишала…
Богу Вічному завжди молюся.

Рідна мама, як горлиця сива,
Пригортає і гріє, голубить,
Дасть пораду, сховає під крила.
Вона просто, нізащо нас любить.

А молитви, безцінні молитви
На сторожі за діток щоденно.
Не здається вона серед битви,
Спонукає до віри натхненно.

ВИ найкраща матуся у світі!
Саме Бог дарував діток мамі.
Нам із Вами судилось зустрітись,
Вам прийшлося нелегко із нами.

Не цінуєм і не розумієм,
Поки самі батьками не станем.
Серце мами і плаче, й радіє
Разом з нами, завжди разом з нами.

Вам СПАСИБІ за все, дорогенька,
Ви безцінний для мене дарунок!
Вас вітаю сьогодні, рідненька,
Вам дарую міцний поцілунок!

Ви пробачте, що мало казала,
Що пишаюся Вами, красуне.
Ви прекрасна і добра мама!
На лиці хай в Вас посмішка буде!