Відлітають птахи, сиротіють міста.
Станом там на сьогодні – холодно.
І не скаже ніхто з них, що це неспроста.
Тягне птаха туди, де не голодно.
Ясна річ, не сезон… І в політ вже пора.
Дітлахи підросли – нова молодість.
Облетять новий світ, і на нових дворах
Спів пташок привнесе нову солодість.
Не змінилось нічого на світі з тих пір,
Як закони писались невидимі.
І людина, мов птах, чи то навіть і звір,
В своїй суті такими ж ходитимуть.
Тільки люди шукають – де тепло душі,
Де приймуть яким є, не годованим,
Де цінують, де вкриють, де виймуть ножі
Зі спини… хоч би й був загартованим.
Помилятись не може у виборі слів,
Той, хто любить, – не дихає зброєю,
Обіймає і гріє. І знову твій спів
Залунає в горі й над безоднею.
Той, хто любить, – цінує і сльози, і сміх,
Кожен рух, кожну мить і до вічності
Зігрівати буде, берегтиме своїх
В паралелі турботи і ніжності.
Відлітають птахи, сиротіють міста,
Станом там на сьогодні – голодно.
Нехай буде всім тепло і в будні й в свята.
Бо без цього життя – зовсім річ непроста,
Хай нікому не буде в нім холодно.