Плете павук свої сітки,
Це можуть бути компліменти,
Це можуть бути і плітки,
Поставлені як монументи.
Диявол підло підійшов,
До Єви в райському садочку.
Що їй бракує, він знайшов,
Закинув муху в меду бочку.
Воскрес Ісус, і свідки є.
Його зустріли біля гробу.
Лукавий плітки вже снує,
Що вкрали тіло як оздобу…
Даліда зрізала косу,
Самсона силу відібрала.
Любов збирала, як росу,
Насправді зовсім не кохала.
І люд ведеться на приман,
Лихий снує по вертикалі…
Там вабить слава як дурман,
А гріх лежить в горизонталі.
Здається просто, але ж ні,
В сітках лихого вже все людство.
Минають ночі плинуть дні.
Та чинять люди безрозсудство.
Він ночі жде, щоб жертву вбить…
Тож поки день, ти виривайся,
Бо спроби в павутині жить
Знесилять, знай, не сумнівайся.
А павутин на всі смаки,
Не будьте мухами, о, люди!
Ви будьте Божії бджілки,
Тоді минете всі облуди.
Бо в кому сила від Христа,
Той не зависне в павутині,
Той розпізнає павука
Й у «найпрекраснішій» людині.
Не мудрих світу Він обрав,
Простим соромить все високе,
Тому «Своїх веду» сказав.
Пізнай Його ж вчення глибоке.
І хай плете павук сітки,
Боже дитя не попадеться.
Приваблюють святих квітки,
Де аромат Любові ллється!
Спіши на поклик до Христа,
Не будь у грішній павутині.
Спасає всіх лиш Кров Свята.
Спасіння в Ньому лиш людині!