Не всі ставайте вчителями,
Не вчіть, як діяти комусь,
Не докоряйте, бо з роками
Самотні будете «чомусь».
Хіба не краще обійняти
Ласкавим словом в гіркий час?
Чи ділом, щось своє віддати?
Це ж підбадьорює і нас.
Ми надихаємось в любові,
У щирості людських сердець.
Коли читаєм в Божім Слові,
Що в небі дасть Господь вінець.
Кого зігріли, надихнули,
Кого нагодували ми, –
І в той же час самі відчули,
Що є добро у «царстві тьми».
Не поспішайте всіх навчати,
Не треба знати все за всіх.
Ви поможіть гору здолати,
Ви не беріть людей на сміх.
У кожнім тілі душа вічна,
За котру Кров пролив Ісус.
Яка би не була трагічна
Їх доля, маєм бачить плюс.
Ми маємо знайти найкраще,
Плюси у ближнього свого.
Підтримати, коли найтяжче
Буває й нам, нести його.
Не всі ставайте вчителями,
Осудження прийде за те,
Що тільки вчили язиками,
Не мавши серце золоте.