Моя душа для Тебе є прозора,
Ти знаєш навіть те, чого не знаю я.
Зима уже не буде більш сувора,
Мені з Тобою тепло, я – Твоя!
Хіба замерзну від насмішок злиднів?
Хіба їм є оселя десь в мені?
Ти обирав не дивлячись, чи «бідні»,
Ти дарував дарунки неземні.
Тебе достатньо – Ти наповнив світлом!
Ти вивчив лабіринти почуттів.
Ти не підставиш, не розчавиш підло,
Мене ще до мене Ти зрозумів.
І наша таємниця є відома.
Я всім скажу… і до кінця життя
Я буду рахувати дні та коми,
А після крапки – візьмеш в Майбуття.
Бо я – Твоя! Я викуплена Кров’ю!
Тебе люблю, мій Пастир і Отець!
Нічого не зрівнять з тою
Любов’ю, Якій ім’я – «Початок і Кінець»!