Ми прийшли, щоб погратись в життя,
Розгадати його лабіринт,
Віднайти для душі назавжди укриття
Чи дістати загублений гвинт?
Як подрібнена сіль – дати користь землі,
Від гниття захистити цей світ.
І світити повинні великі й малі,
«Ліхтарям» дав Господь заповіт.
Що ж ми бачимо поспіль: тенета людські,
Як безглуздя гріховних оман,
І ненависті тяжкість, бродіння світські,
Самоправедний образ – дурман.
Ми частинки Одного, одне Він велів,
Полюбити людей, як себе.
Обіймати душею, мов доньок й синів,
Як батьки зігрівали тебе.
Пам’ятаєш? Як ні, то Небесний Отець
Дасть відчути загублений рай.
Безумовно, кохає мільйони сердець,
Серед них і твоє, так і знай!
Щастя жити і знати – сьогодні ти з Ним!
Ти частинка Небесних осель!
Є обіцяний, справжній той Батьківський дім,
А не денний притулок – готель.
Тож, як вічним істотам, без краю й кінця,
Нам не варто губитись в віках.
Пам’ятаймо: Хто викупив наші серця,
Той тримає весь Всесвіт в руках!