В нескінченному просторі певні періоди Стали тими, де дихають легко думки. Мій загублений рай, ти даруєш всі приводи, Щоб я йшла і писала рядки. Всі вони будуть новими, тими, що живляться З нескінченності та глибини. На нас зорі із неба, як на диво дивляться, І сприймають, що ми — це вони. І для них ми … Читати далі
Все, що відболіло, все пройшло — І болючі рани заживають. Своє місце серце віднайшло Там, де посміхаються і дбають. І струмок, що хибно став дощем, Буде знову тим, що живить душу. Мені тепло під отим плащем, І проміння тихо сльози сушить. І вірші так пишуться мерщій, Бо ще серце їм диктує рими. Воно вперто зіткане … Читати далі
Так пізно не пишуться цитати, І не приходить на розум згадка. Проходить час, щоб запитати, І все стає, як чорна цятка. І вкритий знову захолоне, І гра не веселить маєток. Невчасно — ніби як солоне, Під спрагу стане неприємно. Все зайве вимиється з днища, Струмочок віри не згасає. А серце дихає і свище, Там більше … Читати далі
Знаєш, як буде, як так продовжити? Буде холодно, самотньо й боляче. Пустка продовжить пустелю множити І засипати пісками по плече. Може, і вище підійметься рівень сорому, Може, хоч раз всіх пробачить карма. Тільки такому безмежно хворому, Навіть як й так, то усе це дарма. Як я відчула цей лід і вивчила, Як я могла себе … Читати далі
Все банально просто і прозоро, Я все бачу, відчуваю більше. Той крокує до гори бадьоро, Хто не бачить щось насправді інше. Іншими бувають прототипи, Хоч їх імітація ретельна. П ити чай із цвіту тої «липи» Не достатньо, все ж жага пекельна. Ми шукаємо оригінали І бажаємо, щоб унікальне. В світі тут підробок назбирали, І надіємося … Читати далі
І сльозами, і словами, і дощем Я скажу Тобі, як болить в грудях. Ти підтримував мене Своїм плечем, Я ще тоді посміхалася на людях. Мені шкода, та я більше не прийду До втішителів земного світу. Тут панує холод, не знайду Серед мерзлоти хоч крихту літа. Вони всі такі, як їх отець, Ще Адам шукав, що … Читати далі
Під звуки життя, що вирує у просторі, Не хибна мелодія плинності лине. І ти, як і я, зупинися на докорі, Хай все, що не наше — відлине. Прийняття реальності будуть безболісні, І все, що навкруги, хай сяє. І лиця щасливими, добрі і совісні, Любов до життя поєднає. Все стане на місце, відкрито і ввічливо, Думки, … Читати далі