Не бачити тілесними очима,
Очима віри бачити усе.
Нести всю біль Тобі, що за плечима,
А де не зможу, Ангел піднесе.
До свого серця брати більш, ніж треба,
І відчуття, що зайве все оце.
Моя душа торкається так неба,
А потім падає… підбила знов крильце.
І тут писати знову все на спомин,
А може геть нікому й не скажу.
Як я ішла, і навкруги був гомін
Чужих думок, що різали межу.
Мені нести своє самій прийшлося,
І тільки Ти один любить зумів.
І ніжно гладив, мов коханий, по волоссю,
І руки змерзлі подихом зігрів.
І все в мені щораз переверталось,
Як я шукала Батькове лице.
І знов до себе тихо поверталась,
І Ти мені все розповів оце.