Чистий аркуш паперу і стислі думки, Може, жадібний скаже більше? Я заглибила серце у коми й дужки, Але все це калюжа, чи й мілше… Боже, Ти — океан, Ти — найвищий політ, Я з Тобою без краю літаю. А людина буває — пустий пустоцвіт, А людина, бува, не кохає. Треба знати, куди нам пірнати під … Читати далі
Не бачити тілесними очима, Очима віри бачити усе. Нести всю біль Тобі, що за плечима, А де не зможу, Ангел піднесе. До свого серця брати більш, ніж треба, І відчуття, що зайве все оце. Моя душа торкається так неба, А потім падає… підбила знов крильце. І тут писати знову все на спомин, А може геть … Читати далі
Двох берегів одна ріка, І їй текти додолу вище. Серед струмків одна така, І вже навряд чи бути ближче. Вона пройде отой поріг, Що геть дорогу обриває. І шлях її — серед доріг, Той, що на південь обирає. Світає, і низький туман Покровом ніжним покриває Болото, мов якийсь дурман, — До неї близько не пускає. … Читати далі
Сьогодні більше не повториться, Банально… і навіть добре, що отак. Моя душа Тобі лиш кориться, І тут землянин не земляк. Ми, певно, думаєм, що втримаєм, Що контролюємо хоч щось. І хай дверима навіть гримаєм, Та все ж обігрує нас хтось. Невтішний варіант — надіятись На чоловіка, на людей. І безумовно так замріятись, Не відриваючи очей. … Читати далі
Проклятий світ і наші тіла. Слідом ітимуть лише діла. Вперше й востаннє даруєш любов, І так захочеться вірити знов. Тобі потрібні мої вірші? Світ цей геть збочився, як не пиши. Кожен про себе лиш дбає отут, І замість ліків пакує отрут. Виллю думки, заримую слова. Я ще жива, так, я ще жива! Мертві не чують, … Читати далі
Мій силует і мій портрет Я з часом якось домалюю. І той обірваний сонет Ще допишу і розфарбую. Ще все одно прийде весна, Земля прокинеться в печалі. І заквітчає все вона, І сміх розріже тихі далі. Все стане з часом на місця, Усе, що втомлене, спочине. А ми з початку й до кінця Лиш відчуватимем … Читати далі
Довершив урок неквапливо екзамен, Число «пі» назавжди у наших серцях. Дорога до школи — як ніби в парламент, І кроки пришвидшені в страшних місцях. Мрійливі дерева над білим парканом, І жолудь, каштани — мов ті їжачки. Ранковим і свіжим болотним туманом Я дихаю рівно і йду навпрошчки. І все це далеко, і все це знайоме, … Читати далі
Що виллє на бумагу півсвідомість, Пластичне світло вкотре проковтне. У небі ще буває невагомість, У небі все непрожите мине. І я немов би знову гравітую, Серед пустель знаходжу океан. Свою сонату світу подарую, І він мені не скаже, що — обман. Та ж геніальність, ті же ідеали, І тільки пісня більше не сумна. Що під … Читати далі
Я дописую вкотре сторінку Знаменитих історій життя. І повʼязую нову косинку На плечах, на основі буття. Скільки ще вони винесуть речень, — Сторінки нескінчених забав. Від зупинки, до зустрічі й втечі, Від подяки до щирих благань. Альбатрос, мов літак, не літає І не сяде на рідний паркан. Тільки рибу велику ковтає, — Він для неї … Читати далі