Дівчинка моя ти найкраща,
Скільки сили в тобі і життя.
Я тебе не віддам анізащо
У вируючий світ небуття.
Ти змагалася дуже і вперто,
Ти орала самотньо грядки.
І твій чинник був геть не задертий,
Ти писала відверті рядки.
Геть не ті, що зберуть стадіони,
І не так, щоб запасти усім.
Не вартують тих сліз міліони,
І не створять для тебе там дім.
О, моя ти небого й зажуро,
Солідарна з тобою завжди.
Тільки смійся й живи непохмуро,
Тільки пісню весело веди.
Корелюєш свої сорти літа
І виборюєш в спеки сонет.
Каравела пройшла так відкрито,
Хвилі бачили той силует.
Ти, дівча, запиши у блокнотик,
Мов з вечірніх казок, що на біс,
Бо не вартий відчути на дотик
Світ твоїх загартованих сліз.