Є речі, які ми сприймаємо боляче,
Та вони назавжди змінюють все.
Той не підставить для тебе своє плече,
Кого невідомо куди хто несе.
Люди такі, що за вітром хитаються,
Вправо чи вліво впадуть всеодно.
Хай і невидимо, йдуть чи збираються,
Але корабель уже сів на дно.
Часу питання, все справді приречене,
Десь міліони причин тре знайти.
Стане на дах все-усе засекречене,
І не спинити тієї ходи.
Правда спливає, а ні — то оголиться,
Як океани спадуть із туги.
Тільки отой, хто спотворено молиться,
В дім мій не вставить своєї ноги.
Той, хто виляє без льоду на ковзанах,
Ніби вдає, що зима ще прийде.
Серце закрите в своїх чотирьох стінах,
Правди воно у брехні не знайде.